розсада

1. Молоді рослини, вирощені з насіння або частин материнської рослини (пагонів, бульб тощо) у захищеному ґрунті (розсаднику, теплиці, горщиках) для подальшого пересаджування на постійне місце.

2. Сукупність таких молодих рослин, призначених для посадки.

3. (у розмовному вживанні) Про молодих, недосвідчених людей, які ще формуються, навчаються.

Приклади вживання

Приклад 1:
Навіть діти — розсада з кошика: потім квітнуть самі собі. Найвірніші — айстри, які приходять, коли вже нема нікого.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |