розревтися

Приклад 1:
— Боже, яка вона мила, м’яка й ласкава, як вода в басейнi, од першого‑лiпшого щирого слова я зараз ладна розревтися з мiсця, мов зацьковане вовченя‑пiдлiток, ладна їсти з кожної руки, хоч би й цiєї простягненої, довiрливо розкритої — рожевою наготою назверх — долонi з золотим ключиком на червоному капроновому шнурочку, в яку, хапаючись, оповiдаю, що мушу, дослiвно мушу сюди вчащати, що лиш так i рятуюся од депресiї — Великої Американської Депресiї, на яку страждає, здається, сiмдесят вiдсоткiв тутешнього населення, бiгають до психiатрiв, ковтають “Prosac”, ко‑жна нацiя божеволiє по‑своєму, i мою депресiю, котра насправдi має iншу назву, я, хоч‑не‑хоч, уже наломилася перекладати зрозумiлою їм мовою: broken relationship, до того ж straight after the divorce, до того ж sexually traumatic, а далi вже все за пiдручниками з психiатрiї: fear of intimacy, fear of frigidity, suicidal moods — словом, класичний випадок, навiть до психiатра вдаватися не варт, i моя благословенна негритянка, така розлого‑тiлиста за тiсною стойкою, розкiшно й тепло, по‑коров’ячому ситна, Велика , нiжне, парне мукання й шорсткий язик, — киває з мудрим, порозумiлим усмi‑хом: “I’ve been there, — каже вона, — with the father of my kids”, — он як, вона розлучена, single parent з двома малюками — i такi ж чудовi малюки, меншому невдовзi два рочки, коли є дiти, воно легше — i тяжче, i легше (“А тепер, — казав той чоловiк, трiумфально свiтячись над нею в темрявi спiтнiлим хлопчиком, — ось тепер ти завагiтнiєш: я просто в тебе кiнчив!” — “Нi, — смiялась вона — тихенько, щоб не розхлюпати наллятої в неї по вiнця нiжностi, — нi, серденько, сьогоднi — нi” — а проте це, либонь, i була, з першої ночi, головна зачаєна думка, пiдводна течiя тої любовi: синочок, Данилко, потайки визначила вона, — вкритий лоскотливим курчачим пушком чолопок, жаб’ячи скорченi нiжки, крихiтнi пуп’янки пальчикiв, ай, Боже ж мiй!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”