Значення
-
Жінка, яка розраджує, втішає когось, надає моральної підтримки в горі або пригніченому стані; втішителька.
-
У християнській традиції — один з епітетів Богородиці, яка вважається втішителькою та заступницею всіх скорботних.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розрадниця, р. розрадниці, д. розрадниці, з. розрадницю, о. розрадницею, м. розрадниці, к. розраднице