розпит

1. Дія за значенням дієслова “розпитувати”; процес отримання інформації шляхом постановки питань, допиту.

2. (у спеціальному вживанні) Процедура офіційного допиту свідка, потерпілого, підозрюваного тощо уповноваженою особою (слідчим, прокурором, судом) у встановленому законом порядку з метою з’ясування обставин справи.

Приклади:

Приклад 1:
Розмовляють, розпит уються, розказують. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом… Ніхто ще такечки не нар ікав на його долю недобру, н іхто ще такими сльозами бідування його не оплакав — жаркими та гіркими, — так-то йому здавалося, — як ся д івчина чужостороння.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”