1. Стан крайнього занепаду духу, безнадійності, повного відчаю; відчай.
2. Рішучість, сміливість, що виникають у стані відчаю; відчайдушність.
Словник Української
Буква
1. Стан крайнього занепаду духу, безнадійності, повного відчаю; відчай.
2. Рішучість, сміливість, що виникають у стані відчаю; відчайдушність.