1. У спосіб, що виражає розпач, глибоке відчайдушне почуття; з відчаєм, безнадійно.
2. Надмірно, надзвичайно, до крайнього ступеня (про інтенсивність дії або стану).
розпучливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
По них блукали розпучливо очі тих, що мали щастя припасти до ґрат… Обрії були заставлені сизими, фіалковими, синіми пасмами гір та гребенястих лісів. Блакитні широкі долини розстелялись і крутились казково, вкриті буйними травами, квітами, свічадами озер… Дивна якась, небезпечна, фантастична країна.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Частина мови: прислівник () |