1. Такий, що має початок, започаткований, ініційований; перебуває на початковій стадії свого існування або розвитку.
2. (У граматиці) Про дієслово або дієслівну форму: такий, що виражає початок дії, перехід до нового стану або процесу.
розпочатий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Від часу до часу плакала своїм сильним, пристрасним плачем, закинула всі барвні речі і роздерла пре – красний розпочатий малюнок, до якого мала їй “музика” слу – жити до якогось там мотиву; але по шістьох тижнях затужила знов за барвами і, попрощав – шись з усіма, виїхала до Рима… Фортеп’ян “музики” забрала я до себе, і на нім грає мій син. Але хоч я і як ходжу коло нього, сти – раю з нього найменший поро – шок, мені все здається, що він понурий, осиротілий і тужить за тими білими дрібними руками, що гладили його по чорній бли – скучій поверхні рухом, повним любові і ніжності, а по клаві – атурі його мелькали, мов білі листки… Ганнуся переконує мене, що мій син не буде ніколи артистом – і може, правда по її стороні.
— Невідомий автор, “038 Kobilianska Olga Valse Melancolique Klasika Ukrayinskoyi Lit”
Приклад 2:
I, сказавши це, письменник зiбрав свої роздiли (два скiнченi i один розпочатий) i, заховавши їх подалi у шухляду (для нащадкiв!!! ), сiв на поїзд i поїхав на Донбас.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прикментик () |