1. Почати відбуватися, набрати чинності, стати активним (про події, процеси, явища).
2. Мати свій початок, брати початок від чогось (про період часу, дію, процес).
розпочатися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Утворитися — також: розпочатися. Уторгати — здобути великою працею; вимучити.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |