1. Технічний термін для деталі, елемента конструкції або пристрою, який сприймає або створює зусилля розпору, тобто працює на стиск, перешкоджаючи зближенню частин конструкції; розпірка, розпірна деталь.
2. У будівництві та столярній справі — тимчасовий або постійний елемент (брус, планка, металева стійка тощо), що встановлюється похило між вертикальними поверхнями (наприклад, стінами) для запобігання їх зсуву або падінню під час виконання робіт.
3. У медичній термінології (застаріле) — пристрій або ортопедичний виріб, призначений для утримання частин тіла у розведеному положенні.