Розпашілість — властивість за значенням прикметника “розпашілий”; стан, коли щось (переважно про одяг) є розпашним, має розріз, розхристане, не застібнуте.
розпашілість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Розпашілість — властивість за значенням прикметника “розпашілий”; стан, коли щось (переважно про одяг) є розпашним, має розріз, розхристане, не застібнуте.
Відсутні