розпанаханість

Приклад 1:
Або кінометафору труни — домовини, в якій запорожці кинули Наливайка в Дніпро, не простивши йому минулих провин і не зрозумівши його ідеї єднання, не прийнявши простягнутої руки для злуки… Я вже не кажу про глибинний, міфологічно-все-об’ємний зміст цієї кінометафори, що грізно унаочнює трагізм і само-згубність української історії, її братовбивчу розпанаханість, — як багато долепояснювального й застережливого говорять навіть окремі «кіно-подробиці», от хоча б коли кошовий Богдан Микошинський підвів Наливайка до тієї домовини, яку йому вготовив: «На її дубовому дні зеленіла запліснявіла дощова вода, і два водяні жуки билися на ній лапками, бо не могли ту гнилу воду ніяк поділити». Метафора, гідна майстрів німого кіно!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”