розпалубка

[rozpɑlubkɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. В архітектурі та будівництві — конструктивний елемент у вигляді невеликого склепіння або ніші, що розташовується над вікном, дверима або в отворі товщі стіни для їх архітектурного оформлення чи розвантаження.

  2. У фортифікації — внутрішній простір (камера) у товщі валу або стіни оборонної споруди, призначений для розміщення гармат або інших цілей.

  3. У технології будівельних робіт — процес демонтажу (розбирання) тимчасової конструкції, що утворює форму для заливання бетону (опалубки), після його затвердіння.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розпалубка, р. розпалубки, д. розпалубці, з. розпалубку, о. розпалубкою, м. розпалубці, к. розпалубко

Більше записів