розохочення

[rozoxot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Розохочення — стан, коли людина відчуває сильне бажання, захоплення або пристрасть до чогось, що часто виникає після першого успішного досвіду або знайомства.

  2. Розохочення — процес або дія, внаслідок якої у людини пробуджується інтерес, потяг або смак до чого-небудь (наприклад, до читання, мистецтва, певної діяльності).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розохочення, р. розохочення, д. розохоченню, з. розохочення, о. розохоченням, м. розохоченні, к. розохочення

Більше записів