розмагніченість

1. Фізична властивість речовини (магнетика), яка характеризує стан, коли вона втратила або не має постійної намагніченості; відсутність магнітних властивостей у тіла, здатного намагнічуватися.

2. Переносно: стан втрати енергії, ентузіазму, внутрішньої сили, ідейної стійкості або привабливості; втрата інтересу, бажання діяти.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |