1. Привести когось у стан сильного гніву, розлютити, розсердити.
2. (у пасивному стані, розлютуватися) Дуже розгніватися, впасти в лють.
розлютувати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Привести когось у стан сильного гніву, розлютити, розсердити.
2. (у пасивному стані, розлютуватися) Дуже розгніватися, впасти в лють.
Відсутні