розлючений
[rozljut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Який перебуває у стані сильного гніву, люті; дуже сердитий, злий.
-
Який виражає сильний гнів, лють; сповнений обурення, негодуючий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розлючений, р. розлюченого, д. розлюченому, з. розлюченого, о. розлюченим, м. розлюченім