Значення
-
Той, хто розлучає, роз’єднує когось або щось; той, хто є причиною розлуки.
-
У народних віруваннях: зла потустороння істота (часто у вигляді птаха), яка, на думку віруючих, розлучає коханців або подружжя.
-
Заст. Той, хто перебуває в розлуці, відокремлений від когось; розлучений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розлучник, р. розлучника, д. розлучникові, з. розлучника, о. розлучником, м. розлучникові, к. розлучнику