розлучник

1. Той, хто розлучає, роз’єднує когось або щось; той, хто є причиною розлуки.

2. У народних віруваннях: зла потустороння істота (часто у вигляді птаха), яка, на думку віруючих, розлучає коханців або подружжя.

3. Заст. Той, хто перебуває в розлуці, відокремлений від когось; розлучений.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |