Особа, яка перебуває в стані розлучення, тобто офіційно розірвала шлюб за рішенням суду.
розлучений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А їй писати не зважувався, навіть соромився, бо ж як не крути, а він відступив з поля бою, хоч і переможцем.Два дні його гризла глуха туга за мусінькою, найбільше тому, що був з нею силоміць розлучений. Він зрештою терпіти не міг, коли щось не по його робилося.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: іменник (однина) |