Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, що характеризується безладним, несистематичним розташуванням або розміщенням різних предметів, речей на певній площі; безладно, неорганізовано.
2. У спосіб, що свідчить про розсіяність, неуважність або незосередженість у думках, діях; незібрано, незосереджено.
3. У невеликій кількості в різних місцях; поодиноко, розрізнено.
Приклад 1:
Уривки з «Жана Кристофа», «Кола Брюньйон» Р. Роллана, епізоди із «Саги про Форсайтів», оповідання і повісті Паустовського, зокрема «Чорне море», «Війна і мир» Толстого — вся, від початку до кінця, причому частини тексту, писані по-французькому, читалися в оригіналі… У щоденнику розкидано побіжні, але дуже влучні характеристики літературних творів, які свідчать про тонкий художній смак, чуття слова. Про «Правду і кривду» Стельмаха: «Надто образна мова — „кучерява“.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Починають виявляти себе поляки: в Ярославі убито 3 кращі українці й розкидано відозви, щоб до 10/VІІ всі ук-ці вибрались з Галичини, інакше-бо їх жде винищення. Ну, тут ще побачимо: хто кого?
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Пам’ятаю, я скинула жакетку, поправила волосся й стала переглядати важкi томи, що їх у безпорядку розкидано було по кiмнатi. У вiкно зазирав промiнь сонця й зайчиком грав на стiнi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”