розкур

[rozkur] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (від “розкуркулити”) Історичний термін, що позначає процес насильницького позбавлення заможних селян (куркулів) майна та виселення їх сімей у 1929–1930 роках в УСРР як частина політики колективізації та “ліквідації куркульства як класу”.

  2. (переносно) Жорстоке, нищівне розорення, повне знищення майнового, економічного чи соціального стану когось або чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкур, р. розкура, д. розкурові, з. розкура, о. розкуром, м. розкурі, к. розкуре

Більше записів