розкумання

1. (діал.) Дія за значенням «розкумати»; припинення кумання, тобто перебування в стані оп’яніння, сп’яніння; протверезіння.

2. (перен., діал.) Прихід до тями, усвідомлення чогось після періоду незрозумілості, затьмареності свідомості; прояснення думок.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |