розкудовченість

[rozkudoʋt͡ʃɛnistʲ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “розкудовчений”; стан, коли щось (зазвичай волосся, шерсть, пучок ниток тощо) перебуває в розпатланому, неохайному, збунтованому вигляді.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкудовченість, р. розкудовченості, д. розкудовченості, з. розкудовченість, о. розкудовченістю, м. розкудовченості, к. розкудовченосте

Більше записів