Властивість або стан того, що є розкудланим; неохайність, недоглянутість, безладність (переважно про волосся).
розкудлаченість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є розкудланим; неохайність, недоглянутість, безладність (переважно про волосся).
Відсутні