розкріплений
[rozkriplɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
(про конструкцію, елемент будівлі) Звільнений від кріплення, опори; такий, що не має достатньої підтримки з боків або знизу.
-
(перен., про людину або її стан) Позбавлений внутрішньої стійкості, самоконтролю; розкутий, розв’язаний.
-
(у техніці, про механізм, деталь) Приведений у стан, коли з’єднання або фіксація послаблені або зняті; вимкнений із закріпленого положення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розкріплений, р. розкріпленого, д. розкріпленому, з. розкріпленого, о. розкріпленим, м. розкріпленім