Словник Української Мови
Буква
1. Систематичне незаконне вилучення, привласнення чужого майна (особливо державного чи громадського), що здійснюється, як правило, посадовими особами або організованою групою осіб, часто шляхом зловживання службовим становищем.
2. Процес дії за значенням дієслова “розкрадати”; незаконне розпорошення, розтрата, виведення активів або ресурсів, що призводить до їх втрати.
Приклад 1:
Доводиться з жалем констатувати, шо великої, часом непоправної шкоди виявленню та збереженню для науки месопотамських старожитностей нині завдають розкрадання їх приватними колекціонерами та прадавня звичка тамтешніх селян удобрювати свої поля «сміттям» зі зруйнованих городищ. Надійне датування історичних Хронологія подій — одна з найскладніших та періодизація історії проблем у шумерології та асси- Стародавньої ріології.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”