розкоп

1. Місце археологічних робіт, де штучно знято верхній шлях ґрунту для дослідження культурних шарів, залишків життєдіяльності або поховань давніх людей; розкопана ділянка.

2. (у геології, гірництві) Відкрита гірнича виробка (карьєр, траншея тощо), створена для пошуку, розвідки або видобування корисних копалин.

3. (переносно) Глибоке, ретельне дослідження чого-небудь, спрямоване на виявлення сутності, прихованих деталей або основ.

Приклади вживання

Приклад 1:
апостола Андрія, є сенс згадати про анекдотичну ситуацію, пов’язану з розкоп– ками у цьому районі 1832 р., проведеними археологом-аматором К. Лох- вицьким. Не знайшовши навіть бодай-якогось фундаменту, він, втім по- спішив оголосити знайдені тут у господарчій ямі фрагменти дерева рештками того самого хреста св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |