Значення
-
Релігійний рух, що виник у Росії в середині XVII століття внаслідок відокремлення від офіційної православної церкви групи вірних, які не прийняли церковних реформ патріарха Никона; старообрядництво.
-
Дія за значенням «розколювати»; стан роз’єднання, роздробленості, внутрішнього розбрату в колективі, організації, соціальній групі тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розкольництво, р. розкольництва, д. розкольництву, з. розкольництво, о. розкольництвом, м. розкольництві, к. розкольництво