Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “розколоти” — розділення на частини ударом, розщеплення, розбиття.
2. Переносно — розпад, поділ чогось єдиного (наприклад, суспільства, організації, віровчення) на окремі, часто ворожі групи; розбрат, роздор.
3. У геології — властивість мінералів розщеплюватися, ламатися певним чином, утворюючи гладкі поверхні.
Приклад 1:
Ці злочини в кожного (підтверджені й підписані) великі до абсурду, і, може, саме тому ніхто не брав свого «розколення» трагічно, бо ж ясно кожному, хто буде розглядати їхні справи й робити присуди, що то дурне й білими нитками шите… Взагалі виходило так, що історія кожного з них абсолютно подібна до історії дурного Аслана, чесного чистія черевиків. Ось чому вони так щиро сміялися з трагічних Карапетьянових «перських мелодій”!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”