розкочуватися

1. Починати котитися, набираючи швидкість або амплітуду руху; приходити в кочення (про щось кругле або на колесах).

2. Перен. починати розгортатися, розвиватися, набирати сили (про події, процеси, дії).

3. Розміщуватися, розташовуватися на великій площі, простягатися (часто про табір, військо тощо).

4. Розкручуватися, розмотуватися (про щось згорнуте, накручене).

5. Розсуватися, роз’їжджатися в різні боки (розмовне).

Приклади вживання

Приклад 1:
Скільки живу, а такого доброго ще не їв… Раптом передні вози чимось підкинуло, їх ніби знизу підбило хвилею, вони погорбилися і почали розкочуватися для оборони. З них смальнули рушниці, а за рушницями влупило кілька гармат.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: дієслово () |