Розхваленість — властивість за значенням прикметника “розхвалений”; стан, коли щось або хтось надмірно розхвалений, перебільшено оцінений.
розхваленість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Розхваленість — властивість за значенням прикметника “розхвалений”; стан, коли щось або хтось надмірно розхвалений, перебільшено оцінений.
Відсутні