розказувати

1. Усним або письмовим мовленням повідомляти про щось, передавати якусь інформацію, описувати події, вчинки, переживання.

2. Докладно, послідовно викладати зміст чогось (наприклад, літературного твору, фільму, події).

3. Розголошувати, повідомляти іншим те, що мало залишатися невідомим; виказувати.

Приклади:

Приклад 1:
— А я оце як прийду до того Миколая та як почну розказувати, то мене люди обступлять та й слухають, та аж шапки поздіймають та хрестяться. Я знаю і де гроші коло образів класти, а де гроші черницям та ченцям просто в руки давати.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
— спитавсь Василь та й очi понурив у землю, буцiм йому i дарма, а у самого не тiльки що вуха, та що то, усяка жилочка неначе слуха; а вiн, сердешний, i дух притаїв, i боїться, щоб нi жодного словечка не прослухати, що йому буде Левко розказувати. От i почав йому Левко про Марусю казати усе, що знав: i чия вона дочка, i який її батько багатий, i як вiн свою дочку кохає; а далi про Марусину натуру: як вона усiх жахається, що нiхто її не бачив не тiльки щоб на вечорницях або у колядцi, та й на вулицю, i на Купала, i нi на якi iгри не ходить; чи така вже собi пишна або, може, несмiлива; а що роботяща!
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Сказавши сеє, Маруся i схаменулась, щоб не замовчала Олена про нього розказувати; бо їй крiпко хотiлось знати, хто вiн i вiдкiля; i тiльки що хотiла випитувати, аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай вп’ять жалiться, як вiн їй руки повикручував, як її вморив, се i те; i довго усе про нього говорила. Довго слухала Маруся i не знала, як Олену i спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина.
— Самчук Улас, “Марія”