1. Властивість або стан того, що розірвано, поділено на частини, позбавлено цілісності.
2. Відчуття внутрішньої незлагодженості, роздвоєності, суперечності в думках, почуттях або життєвих принципах.
3. У мистецтві та літературознавстві — принцип композиції, при якому твір складається з відносно самостійних, слабко пов’язаних між собою епізодів, сцен або частин.