Значення
-
Властивість або стан того, що розірвано, поділено на частини, позбавлено цілісності.
-
Відчуття внутрішньої незлагодженості, роздвоєності, суперечності в думках, почуттях або життєвих принципах.
-
У мистецтві та літературознавстві — принцип композиції, при якому твір складається з відносно самостійних, слабко пов’язаних між собою епізодів, сцен або частин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розірваність, р. розірваності, д. розірваності, з. розірваність, о. розірваністю, м. розірваності, к. розірваносте