Словник Української Мови
Буква
1. Схилити до розмови, спонукати когось заговорити, особливо коли людина була мовчазною, несміливою або небагатослівною.
2. Розбалакати когось, викликати бажання поділитися думками, почуттями, відкритися в розмові.
3. (У пасивному стані) Стати багатомовним, розговоритися, почати говорити вільно й багато.
Приклад 1:
Дивовижно вміла знайти спільну мову з гуцулами, розговорити їх і довідатися про те, що її цікавило. Днів десять ми мешкали разом у Ганни й Петра, і Платоніда Володимирівна брала мене з собою, коли вибиралася в те або те село, шукаючи слідів колишніх акторів гуцульського театру.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”