1. Приділити час глибокому, ретельному мисленню про щось; обміркувати, обдумати.
2. Змінити свою думку, намір після роздумів; передумати.
Словник Української Мови
Буква
1. Приділити час глибокому, ретельному мисленню про щось; обміркувати, обдумати.
2. Змінити свою думку, намір після роздумів; передумати.
Приклад 1:
Обміркуватись — передумати, роздумати, змінити намір («хотів сварити, але обміркувався»). Обначовувати — давати притулок на ніч («ніхто <сироту> не обначовує»).
— Зеров Микола, “Камена”