Словник Української Мови
Буква
1. (про людину або тварину) такий, що перебуває у стані сильного збудження, нервового напруження або роздратування; роздратований, збуджений.
2. (переносно, розм.) такий, що працює на високих оборотах або функціонує з надмірною інтенсивністю (про механізм, пристрій тощо); розкручений, розігнаний.
Приклад 1:
Але спершу він замовк, закурив, посопів як роздрочений бугай, а тоді вп’явся в Андрія примруженими очима і почав без слів про себе з презирливою іронією мгикати, так, ніби зсередини проривається йому гомеричний регіт, а він його стримує і лиш стинається самим обличчям. Сміх глузливий, наснажений презирством і зневагою, був написаний на тім обличчі й на скривлених устах.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”