1. Властивість за значенням дієслів “роздоювати” та “роздоїти”; стан, коли щось розділено на дві частини, роздвоєно.
2. У літературознавстві та фольклористиці — стилістична фігура або композиційний прийом, при якому елементи твору (персонажі, події, мотиви) існують або розвиваються паралельно, утворюючи симетричні або контрастні пари.