Значення
-
Той, хто або те, що розділяє, відокремлює щось одне від іншого.
-
У техніці, інформатиці та друкарстві — знак, символ або пристрій, що служить для відокремлення елементів даних, слів, чисел, частин тексту тощо (наприклад, кома, крапка з комою, двокрапка, слеш, десяткова крапка, табуляція).
-
У мовознавстві — те саме, що розділовий знак (пунктуаційний знак).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. роздільник, р. роздільника, д. роздільникові, з. роздільник, о. роздільником, м. роздільникові, к. роздільнику