Приклад 1:
часом вагалася, чи не піти мені на романо-германський або російський відділ — їй здавалося, що вони відкривають ширші філологічні обрії. Але тут своє рішуче слово сказав Тичина: Михайлина Коцюбинська має навчатися тільки на українській філології.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Л. Махновець вважає, що пісня є відгуком Сковороди на драматичні події, коли було ув’язнено і вбито Петра III і на* російський престол сіла його дружина Катерина II (див. : Махновець Л. Григорій Сковорода, с.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Очевидячки, часто в арабському побуті бувало так, що озрієць, допавшись до своєї любки і прийнявши її в свої зовсім не платонічні обійми, вчиняв непереривну серію любовних сеансів аж доти, доки з надмірного пересилення не вмирав… У героїв це дуже звісна річ… Згадайте хоч би Французьку Chanson de geste[29] про подорож лицарів Карла Великого до Царгорода… Ба кажуть, що й російський Герой Плєвни Скобелев умер на таке саме «озрійське кохання», бо забажав сім разів без передиху практично виявити свою любовну силу… Коли хочете, смерть і не погана… Т-а-а-а-к… А втім, хто зна: може, й Гейне розумів «озрійське кохання» отак само, як і з історії виходить?.. Адже гейневський «озрієць», мабуть, чи не хоче сказати царівні, що коли вона йому оддасть себе, то він її не випустить, аж доки не сконає в її обіймах… Гейне був поет, себто спеціаліст на такі штуки, і повинен був добре смакувати всякі неплатонічні любощі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
