російськомовний
[rosijsʲkomoʋnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
- (Лінгвістика) –
Який розмовляє російською мовою як рідною або основною мовою спілкування.
- (Лінгвістика) –
Створений, написаний або виконаний російською мовою.
- (Лінгвістика) –
Який стосується носіїв російської мови або середовища, де вона функціонує.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. російськомовний, р. російськомовного, д. російськомовному, з. російськомовного, о. російськомовним, м. російськомовнім
Приклади з художньої літератури
-
Він так само не перестав їздити й тоді, коли український уряд значно ускладнив візові процедури, а також суттєво підвищив ціни на консульські послуги. Карл Йозеф усе одно переступав поріг їхнього представництва, годинами висиджував по приймальнях разом із хрипкоголосими втікачками з борделів та всілякими іншими нелеґалами, бічним зором фіксував на собі часом цікаві, проте зазвичай зневажливі погляди вкритих щоразу товщим шаром косметики огрядних російськомовних секретарок і, допущений врешті до аудієнції, вкотре нагадував забудькуватому урядникові своє прізвище, ім’я, род занятій та мету відвідин. На певній стадії розмови урядник таки згадував про нього і, водянисто дивлячись кудись униз, обіцяв посприяти.— Юрій Андрухович