роса

Приклад 1:
то роса вечірня. Заходить сонце… Бач, уже встає на озері туман… Та ні, ще рано!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
то роса вечiрня. Заходить сонце… Бач, уже встає на озерi туман… Та нi, ще рано! Ти б не хотiв, щоб день уже скiнчився? хитає головою, що не хотiв би. Чому? Бо дядько до села покличуть. А ти зо мною хочеш бути? киває, потакуючи. Бачиш, I ти, немов той ясень, розмовляєш. Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута лiтувати. Справдi? Ми взавтра й будуватися почнемо. Курiнь поставите? Нi, може, хижку, а може, й цiлу хату. Ви – як птахи: клопочетесь, будуєте кубельця, щоб потiм кинути. Нi, ми будуєм навiки. Як навiки? Ти ж казав, що тiльки лiтувати будеш тута. Та я не знаю… казали, що тут менi дадуть грунтець i хату, бо восени хотять мене женити… З ким? Я не знаю.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Ще змиють їх холоднi роси! Вiтерець повiє, сонечко пригрiє, то й роса спаде! (Зникає в лiсi). П е р е л е с н и к Постривай хвилину! Я без тебе гину! Де ти?
— Українка Леся, “Лісова пісня”