рокотіння

[rokotinnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (Фізика) –

    Глухий, низький, переривчастий гуркіт, гул, що виникає від кочення або падіння важких предметів, від грому тощо.

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно — сильний, гучний і тривалий звук, схожий на такий гуркіт (наприклад, від пострілів, аплодисментів, сміху).

  3. (Лінгвістика) –

    Рідко вживане позначення шуму, гомону від людських голосів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. рокотіння, р. рокотіння, д. рокотінню, з. рокотіння, о. рокотінням, м. рокотінні, к. рокотіння

Більше записів