Значення
- (Фізика) –
Глухий, низький, переривчастий гуркіт, гул, що виникає від кочення або падіння важких предметів, від грому тощо.
- (Лінгвістика) –
Переносно — сильний, гучний і тривалий звук, схожий на такий гуркіт (наприклад, від пострілів, аплодисментів, сміху).
- (Лінгвістика) –
Рідко вживане позначення шуму, гомону від людських голосів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рокотіння, р. рокотіння, д. рокотінню, з. рокотіння, о. рокотінням, м. рокотінні, к. рокотіння