Значення
- (Фізика) –
Глухий, низький, переривчастий звук, що нагадує віддалені постріли або гуркіт; гуркіт, гуркотіння.
- (Лінгвістика) –
Перен. Невдоволене, сердите бурчання, вимови, що вимовляються низьким, глухим голосом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рокотання, р. рокотання, д. рокотанню, з. рокотання, о. рокотанням, м. рокотанні, к. рокотання