рогуля

Буква:Р

Значення

Рідкісне прізвище українського походження, що походить від загального терміна “рогуля”.
(діал., заст.) Рогата істота, рогата тварина (частіше про корову або бика).
(діал., перен.) Про вперту, зверхню або незговірливу людину; той, хто “пішов у роги”, зарозумілець.
(етн.) Оберіг, обрядове печиво у форзі сонця з чотирма променями-рогами, яке випікали на весілля, Різдво чи Великдень; символ сонячного диска.
(техн.) Деталь, предмет або інструмент із виступами, що нагадують роги (наприклад, рогатка для розтягування чогось, дерев’яна хрестовина тощо).

Граматичні форми:

н. рогуль, р. рогуля, д. рогулеві, з. рогуля, о. рогулем, м. рогулеві, к. рогулю