Древослів

Словник Української Мови

родючина

[rodjut͡ʃɪnɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

(у сільському господарстві, ґрунтознавстві) Плодючість, родючість ґрунту; здатність землі давати багатий урожай.
(переносно) Про що-небудь, що є джерелом багатства, добробуту або духовного збагачення.
(заст., діал.) Добрий, родючий ґрунт; сита, житна земля.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. родючин, р. родючина, д. родючинові, з. родючин, о. родючином, м. родючині, к. родючине

Більше записів