1. Властивість іменників, прикметників, займенників або числівників мати різні типи відмінювання (наприклад, тверда, м’яка, змішана парадигма) залежно від їх фонетичних характеристик, роду або інших ознак.
2. У граматиці — наявність кількох варіантів відмінювання в межах однієї частини мови, що призводить до утворення різних форм відмінків у словах з однаковим значенням або до різних парадигм у групах слів.