1. Властивість або стан, коли явища, події, дії тощо відбуваються або існують у різний час, не одночасно; неодночасність.
2. У літературознавстві та мистецтві — художній прийом або властивість твору, коли часові рамки оповіді, сюжетні лінії або елементи композиції навмисно рознесені в часі, що створює ефект багатоплановості.
3. У мовознавстві — наявність у тексті або мовленні граматичних часів, що вказують на різну часову віднесеність дій (наприклад, поєднання минулого, теперішнього та майбутнього).