рівновпорядкованість

1. (філософія, логіка) Властивість двох або більше понять, які знаходяться в одному й тому самому відношенні до третього поняття, але не підпорядковані одне одному; координація.

2. (юриспруденція) Принцип, за яким різні форми власності, суб’єкти господарювання тощо мають однаковий правовий статус і захист з боку закону.

Приклади:

Відсутні