рівнотипність

1. Властивість або стан, за якого об’єкти, явища або процеси належать до одного й того самого типу, мають однакову природу, структуру або суттєві характеристики.

2. У математиці, зокрема в теорії множин та алгебрі — відношення між структурами (наприклад, множинами, алгебричними системами), що означає існування бієктивного відображення (взаємно однозначної відповідності) між ними, яке зберігає всі визначені відношення та операції; ізоморфізм.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |