Значення
-
У математиці, зокрема в теорії графів — властивість графа, при якій існує розфарбування його вершин у два кольори так, що кожне ребро з’єднує вершини різних кольорів (тобто граф є двочастковим).
-
У ширшому сенсі — властивість об’єкта (наприклад, геометричної фігури, картини, візерунка), коли його елементи розподілені або пофарбовані рівномірно, без переваги якогось одного кольору або тону в певних ділянках.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рівнокольоровість, р. рівнокольоровості, д. рівнокольоровості, з. рівнокольоровість, о. рівнокольоровістю, м. рівнокольоровості, к. рівнокольоровосте