Словник Української Мови
Буква
1. Властивість геометричних фігур (зокрема, прямих, площин, кривих ліній) бути паралельними, тобто знаходитися на постійній відстані одна від одної по всьому протягу й не перетинатися.
2. (Перен.) Одночасне існування або здійснення чогось, що не перетинається та не впливає одне на одне; паралельність.
Приклад 1:
Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто.Повз нахабні двері пивниць, звідки линула п’яна музика, повз арку, що кликала до лото, й крокодилячу голову над входом до казино він минув окрвиконком і зменшив ходу на пустинній увечері ділянці Хрещатика між майданом Комінтерну й схилом вул.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”